В СССПИ то же самое написано: зегзица это чибис. Зозуля (кукушка) и зегзица это разные слова: первое образовано от глагола "зозулить"-повторять (куковать), а слово "зегзица" звукоподражание крикам чибиса "ки-ги"(кигикать, а не куковать). Кукушка обычно предсказывает смерть тому, кто спрашивает сколько ему жить осталось. Сценарий СПИ не имел смертельного исхода для Игоря и кукушку об этом можно было не спрашивать.
Гетман Мазепа сочинил песню про чибиса и в некоторых вариантах текста воспел долю Украины на переход в Европу от пути из варяг в греки .
Я проследил путь своих предков по топонимам, так как у меня достаточно редкая фамилия (по генеалогии отследить трудно).
" Н. В. Шарлемань (Из реального комментария к „Сл. о п. Иг.". - ТОДРЛ, т. VI, 1948, стр. 115): „«Зегзица» ... обычно толкуется как кукушка. Однако следует напомнить, что на Десне между Коропом и Новгород-Северском крестьяне называют местами гігічкой, зігічкой, зігзічкой - чайку, по-русски пигалицу или чибиса (Vanellus vanellus L). Может быть, в данном случае и автор «Слова» сравнил Ярославну с той птицей, которая издавна на Украине была эмблемой печали, т. е. с чайкой... Может быть, эту чайку автор «Слова» назвал именем «зигичка», которое в его время, возможно, было более распространено, а позднее переписчиками было славянизировано и превратилось в «зегзицу». Названия зигичка, гигичка - звукоподражательные, передающие отчасти крик птицы - ки-ги, отчасти звуки, слышимые при взмахах ее крыльев во время полета - зиг, зиг. О пигалице на Украине говорят, что она «кигикаеть» (
http://niv.ru/doc/dictionary/regiment-o ... egzica.htm )
" І був у цій збірочці такий вірш:
ПІСНЯ ПРО ЧАЙКУ-НЕБОГУ
Ой, біда, біда
Чайці-небозі,
Що вивела діток
При битій дорозі…
Киги! киги!
Злетівши вгору,
Прийшлось втопитись
В Чорному морю.
Киги!..
Жито поспіло,
Діло приспіло,
Прийдуть женці жати,
Діток забирати…
Киги! киги!
Злетівши вгору,
Прийшлось втопитись
В Чорному морю.
Киги!..
Ой, чайка в’ється,
Крилами б’ється!
Чого ж їй літати?
Чого ж їй кричати?
Киги! киги!
Злетівши вгору,
Прийшлось втопитись
В Чорному морю.
Киги!..
Як їй не кричати,
Як їй не літати?
Дітки маленькі,
Вона ж їм мати!..
Киги! киги!
Злетівши вгору,
Прийшлось втопитись
В Чорному морю.
Киги!..
Ой діти, діти,
Де вас подіти?
Чи мені втопитись,
Чи з горя убитись?
Киги! киги!
Злетівши вгору,
Прийшлось втопитись
В Чорному морю.
Киги!..
Вперше пісню було надруковано в пісеннику кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., отож можна зробити висновок, що написано її було десь наприкінці ХVІІ ст. Проте сучасники розуміли її глибинний зміст: чайка і чаєнята – не звичайний літературний мотив, а поетичне оформлення певної історіософічної концепції, що окреслює долю України на роздоріжжі шляхів з варяг у греки та з Азії в Європу.
Так мені випала нагода переконатися, що автором народної пісні про чаєчку-небогу справді є гетьман України Іван Степанович Мазепа (1644-1709)." (
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/ ... senko.html )